ВПЛИВ ХОРЕОГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВА НА ОСОБИСТІСТЬ В СУЧАСНИХ УМОВАХ КОМУНІКАЦІЙ

ВПЛИВ ХОРЕОГРАФІЧНОГО МИСТЕЦТВА НА ОСОБИСТІСТЬ В СУЧАСНИХ УМОВАХ КОМУНІКАЦІЙ

Тараканова А.П., методист вищої категорії ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти», відмінник освіти України

Загально прийнято, що мистецтво одна із форм відображення дійсності, яка нас оточує, розкриває навколишнє життя в усіх його проявах. Належне місце в ньому посідає хореографічне мистецтво, основа якого танець, і доказом цього його широка популярність і зацікавленість до танців різного походження у молодого покоління. Мистецтво, в тому числі і хореографічне, гармонізує емоційне життя людини, закріплює естетичну, моральну основи людського існування – все те що прийнято поєднувати у поняття духовність.
Мистецтво танцю має свою історію. В процесі еволюції людство відкрило засоби вираження думок, емоцій, вчинків через рух. У танці не звучить слово, але виразність пластики людського тіла, музичних ритмів і мелодій виявляється могутньою силою, тому мова танцю інтернаціональна і зрозуміла всім.
Танці є відображенням матеріальної культури, етикою та естетикою свого часу. Історія танцю розповідає про звички та образ життя окремого народу або цілої епохи, їх образу життя, географічного розташування, історію костюму, то¬що. Історія танцю розповідає нам, що людство сприймало танець не тільки як розвагу у вільний час. У стародавніх танець виконував виховні функції. Відомо наприклад, що пірричні танці мали мету продемонструвати готовність юнака до бою, астральні танці в Єгипті створювалися жрицями як деякий посібник з астрономії: рухи і розташування виконавців, відображали дію небесних сил. Ві¬домі також не тільки військові, весільні, урожайні, мисливські тощо. Наприклад в Іспанії до цих пір існують траурні, лікувальні та інші ритуальні танці, які нап¬ряму пов’язані з побутом народу. Отож це доказ того, що танець і в давнину був відображенням не тільки темпераменту народу, але й був його світовідобра¬женням. Адже танець – це пластичний портрет народу. Це емоційний поетич¬ний літопис народу, який самобутньо й образно малює історію подій і почуттів пережитих ними.. Історія розвитку танцю дає можливість не тільки простежити історію розвитку людської культури, а навіть підкреслити елементи моралі.
Сучасне життя народжує свої ідеали, народжує свій образний світ, які стають своєрідними символами вираження душі. У танці прояв душі, психіки людини породжує умовний тілесний знак – символ, жест. Саме вони стають у культурному середовищі засобами передачі інформації. Культура і традиції створили національну мову спілкування.
Танець мистецтво, близьке і доступне любителям аматорської діяльності. Величезний вплив хореографічного мистецтва і потяг до нього молоді зумов¬люється його синтетичною природою. Могутні чинники танцю – музика, плас¬тика, ритм, елементи живопису та драматичного мистецтва – надзвичайно при¬ваблюють молодь. Окрім чисто образного, мистецького впливу, хореографія, як ні один інший вид мистецтва, дає змогу сучасним учасникам реалізувати потребу в русі, адже танець – це перед усім рух, красивий, окрилений. Танець також сприяє вихованню почуття краси спільних дій, товаришування, привчає до дисципліни й правил етикету, без яких власне, навчання хореографічному мистецтву стає абсолютно неможливим. Саме участю молоді у танцювальних колективах виховується неабияка сила й витривалість, вміння переборювати фізичні й моральні труднощі, наполегливість у досягненні мети.
У системі художнього виховання учнівської молоді одне з найважливіших місць посідає мистецтво хореографії. У нашій державі склалися певні традиції навчально-виховної роботи з хореографічного мистецтва, показником чого є досить велика кількість дитячих хореографічних колективів, які проводять значну роботу з художньо-естетичного виховання. Впливовим засобом художнього виховання є залучення підростаючого покоління до мистецької творчості, аматорської діяльності, основними центрами якої стали навчальні заклади Міністерства освіти і науки України, у стінах яких працює багато творчих колективів – справжніх знавців своїх естетичних ідеалів. Істотним досягненням педагогічних колективів позашкільних навчальних закладів стало створення авторських навчальних програм, в яких узгоджено зміст і технології навчального процесу з віковими та індивідуальними особливостями кожного вихованця, підготовка вихованців до професійної діяльності. Значне розгалуження отримали заняття з предмету «хореографія» в початкових класах загальноосвітніх шкіл, які допомагають учням, задовольнити свої потреби в організації дозвіллєвих заходів у школі, зорієнтуватися на певний вид майбутньої мистецької діяльності. Розпочато підготовку вчителів хореографії в ряді вищих педагогічних закладах України. На допомогу їх практичної діяльності видано програми факультативних курсів та курсів за вибором для спеціалізованих загальноосвітніх шкіл, навчальні посібники «Танцюйте з нами», «Танці в сучасних ритмах», практичний посібник «Українське намисто», довідник «Все про танець». Хореографічне виховання учнівської молоді набуває у сучасній освіті системного характеру. Багаторічна праця педагогів-практиків дає значний матеріал для узагальнення і в питаннях хореографічної освіти та виховання, і в практиці творення виконавського репертуару на різних етапах розвитку хореографії в цілому.
Незважаючи на певні досягнення хореографічних колективів сценічної форми творчості проблема побутової масової хореографії залишається досить в скрутному положенні. І це при тому, що в ряді шкіл проводяться уроки з хо¬реографії у початкових класах, організовуються танцювальні гуртки, які діють на базі загальноосвітніх шкіл, вищих навчальних закладах 1- 2 рівнів акреди¬тації і очолюються педагогами, яких готують вищі педагогічні навчальні зак¬лади. Проте, як показує практика, на даний час не всі керівники організовують свою діяльність у танцювальних гуртках саме з виховної роботи, намагаючись швидкими темпами розучити декілька рухів і на свій розсуд зліпити ці рухи у танцювальну форму. Для того, щоб прискорити можливість участі вихованців у різних танцювальних заходах, під виглядом фестивалів, які зараз розмножи¬лися як гриби. Таким чином вся виховна робота колективу зводиться до участі у хореографічних заходах, які приваблюють учасників та їх батьків заради поїздки закордон. Вся виховна робота зводиться до організації любим шляхом участі в концертах. Тобто хореографічні колективи намагаються виконувати функції гастрольно-концертної організації, до якої причетні тільки професійні державні колективи. Нажаль підміна діяльності професійних колективів само¬діяльністю (при тому дитячою)дає негативні результати. Саме в таких виступах відбувається плутанина в поняттях про дитячий або молодіжний вік виконавців, значення участі колективу в суспільно- корисній діяльності, яка замінюється концертно-розважальними заходами. Не всі керівники колективів розуміють про відповідальність не тільки навчаючи своїх підопічних танцям, але і про роль впливу виступів колективів на аудиторію однолітків і взагалі глядачів. В гонитві за зовнішніми ефектами, за «красою» забувається головне – вплив хореографічного мистецтва, репертуарна його політика, що формує грома¬дянську свідомість, художнє розуміння і сприйняття твору, який має не тільки вплив на виконавців, а частіше предметом копіювання глядацькою аудиторією. Вражає відношення деяких учасників колективів до зовнішнього вигляду їх виступів, нехтуванням традиціями і правилами виконання танцювальних рухів, які існують в ряді регіонів нашої держави, запозичуючи рухи танців з різних джерел, які аж ніяк не відповідають ментальності та укладу наших співвітчизників і сприймаються як «диво», що завезено якимось «знавцями».
Аналізуючи художньо-мистецькі заходи на каналах нашого телебачення ряд пропонованих ними танцювальних програм (і навіть деякі сеанси прове-дення «майстер класів») з танців не відомих у наших краях не перестаєш диву-ватися, тому як дезорієнтують нашу молодь гаремними танцями (одалісок), з обов’язковим мотанням розпущеного волосся по підлозі, різноманітними шоу з танцями «канкан», у стилі «гьорлс», які копіюють навіть маленькі діти, або стилізації українського костюму дівчат з оголеними деякими частинами тіла. Ця дезінформація суспільства не сприяє збагнути національно-образну систему, символіку, змістовний потенціал хореографічного мистецтва. Оскільки не відо¬мо з якої культури ми запозичуємо сучасні танці ( брейк, хіп-хоп…) адже це мова іншої культури, що пропонує свою ідеологію, свою традицію. Чи розу¬міємо ми про що вони і для чого? Викликають турботу ініціативи різних гро¬мадських організацій щодо вивчення на площах та вулицях нашої столиці тан-ців різного походження: східних, ірландських, аргентинських та інших, невідо¬мими «спеціалістами». Танці, які вони демонструють аж ніяк не пов’язані з традиціями та культурою українського народу. Адже вулиця створює свій світ, у якому свої закони, своя міфологія, своя філософія життя. Образи захоп¬люючого світу стають своєрідними символами – кумирами, що й перетво¬рюються на мову, якою вони розмовляють. Такий стан непокоїть, адже ми українці і маємо прекрасну танцювальну спадщину. Цивілізоване суспільство завжди вимагало створенню танцювальних рухів в пристойній для суспільства формі, манері. Ознайомлюючись з новими видами хореографічного мистецтва корисно ознайомитися з їх змістом, і враховувати багато інших обставин, у тому числі тип фізичної форми. Боротьба з небажаними уявленнями серед мо¬лоді має починатися не із адміністративною забороною, нотацією, а роз’яснювальною роботою. Зокрема, студенти повинні зробити висновок – чи не протиставляється одяг, танець, манера поведінки щодо уявлення про етику, мораль, художньо-естетичне сприйняття, та вплив на достоїнство конкретної людини. У ситуації, що склалася відповідальність покладається на представ-ників начальних закладів, які причетні до організації та проведення заходів, основним завданням яких є: демонстрація кращих досягнень аматорських дитя¬чих і молодіжних мистецьких колективів, стимулювання їх подальшого розвит¬ку, творчого росту, привернення уваги громадськості до народної художньої творчості. Виховний потенціал мистецтва визначається через художню творчість учнівської молоді, як основи ціннісних моральних орієнтирів
У навчально-виховній роботі рекомендується активно практикувати різноманітні форми діяльності мистецьких колективів. Варто надавати перевагу відкритим заняттям, творчим звітам, підсумковим навчальним завданням, запрошувати на такі заходи педагогічну громадськість, батьків, профільних фахівців, митців, тощо.
Для ефективного впровадження мистецької освіти та з метою формування світоглядної спрямованості, уміння співвідносити себе, свою поведінку з потребами суспільства, інтересами нашої держави в навчальних закладах необхідно створити відповідні умови, а саме:
• забезпечити науково-методичний супровід навчально-виховного процесу;
• створити якісне художньо-естетичне середовище(естетика приміщень навчального закладу, його подвір’я, робочого місця тощо.);
• організувати співпрацю з навчальними закладами шляхом розширення мережі гуртків мистецького спрямування;
• підвищити вимоги до вибору художніх творів, які відповідають віковим особливостям учнівської та запитам студентської молоді та виховують ціннісне ставлення до мистецтва;
• забезпечити навчальні заклади висококваліфікованими професійними кадрами.
Ми маємо пам’ятати, що живемо в Україні – країні, яка має прекрасні багатовікові народні традиції. Залучення молоді до хореографічного мистецтва, зокрема, до новітніх його напрямків, з одного боку, сприяє популяризації, а з другого – відіграє значну роль у духовному збагаченні та підвищенні естетичної культури молодого покоління.