МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ЗАСОБІВ ЗВ’ЯЗКУ

МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ЗАСОБІВ ЗВ’ЯЗКУ

Удалова О. А., кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти»

Низький рівень культури поведінки дітей та молоді в соціумі – дуже актуальна проблема в житті нашого суспільства. Зовнішня культура людини пов’язана із внутрішньою культурою, з моральними почуттями й уявленнями.
Тільки норми моралі виступають регулятором спілкування і взаємин між людьми, спрямовують їх поведінку. Вони забезпечують погоджену діяльність усіх членів суспільства, виконання ними громадських прав та обов’язків, сприяють побудові життя законам моралі, краси і добра.
Необхідно підкреслити, що при використанні інформаційних засобів зв’язку міститься певна модель моральних взаємин, які програмують конкретну поведінку людини. Особливість моральних норм полягає в тому, що вони одночасно є і вимогами, і оцінками.
Оскільки моральні якості, поведінка дітей та молоді на сучасному етапі формуються переважно під впливом стихійних факторів суспільного оточення, можемо стверджувати, що одна з найактуальніших проблем пов’язана із впливом інформаційно-комунікаційних засобів (телебачення, Інтернет, мобільні телефони) на свідомість підростаючого покоління. Адже інформація, що містить елементи насильства, жорстокості, агресії неконтрольовано пропагується через засоби масової комунікації і формує відповідні моральні якості, естетичні смаки, які моделюють поведінку підростаючого покоління.
Як показує практика, при відсутності чіткої регуляції поведінки особистості внаслідок несформованості в суспільстві чітких норм та цінностей, виникають девіації, які відбуваються в результаті розриву між культурними цілями суспільства та соціально схваленими засобами їх досягнення.
Девіантна поведінка(від лат. deviatiо – відхилення) – система дій вчинків людей, соціальних груп, що суперечать соціальним нормам або визнаним у суспільстві шаблонам і стандартам поведінки.
Виходячи з вищезгаданого, при девіантній поведінці людина не дотримується вимог соціальної норми, вибирає противоправні дії в тій чи інший ситуації, що веде до асоціальної взаємодії особистості та суспільства, групи та суспільства, особистості та групи. Як показує практика, девіантна поведінка все частіше проявляється і під час перебування в інформаційно-комунікаційному просторі.
Виходячи з вищезазначеного постає нагальна потреба активізації морально-правового виховання молоді, одним із завдань якого є формування активної життєвої позиції у правовій сфері, тобто непримиримого ставлення до антигромадської поведінки, розуміння підростаючим поколінням ролі та суті держави і права, знання основних законів України, принципу єдності прав, свобод, обов’язків і відповідальності. Вирішення цих проблем потребує підвищення ефективності виховного впливу на дітей і молодь за рахунок застосування нестандартних методів і форм виховної роботи, оптимального використання резерву позанавчального часу, виявлення якостей вихованця, що сприятимуть формуванню звички правильної поведінки.
З метою поглиблення правових знань студентів та формування вміння співвідносити в житті норми моралі та права необхідно застосовувати такі форми правового навчання, як диспути, дискусії, конференції, постійно діючі правові лекторії, конкурси, вікторини правових знань, тренінги, тематичні вечори, зустрічі з працівниками правоохоронних органів, соціальних служб, тематичні виховні години.
На сьогодні існує широкий обіг нормативно-законодавчих документів які спрямовані на захист прав людини та спонукають захищати дітей від негативного впливу ІКТ, і на які Україна опирається в своєму законодавстві. До основних міжнародних документів необхідно віднести наступні конвенції:
1. Конвенція ООН про права дитини – ратифікована Україною 28 серпня 1991 р.
2. Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії – ратифікований 3 липня 2003 р.
3. Конвенція про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці № 182 – ратифіковано 14 грудня 2000 р.
4. Конвенція Ради Європи про кіберзлочинність № 185 – ратифіковано 10 березня 2006 р.
5. Конвенція Ради Європи про захист дітей проти сексуальної експлуатації та сексуального розбещення – підписана урядом України 14 листопада 2007 р.
Наведемо кілька важливих статей з даних Конвенцій:
Конвенція ООН про права дитини. Ратифікувавши основні міжнародні документи з прав дитини, Україна взяла зобов’язання відповідно до ст. 19 Конвенції про права дитини вжити всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітницьких заходів щодо захисту дітей від насильства у всіх його проявах, образ, зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації.
Особливо важливі ст. 34-37 у аспекті захисту дітей від розбещень та знущань:
Наприклад, ст.34. говорить, що держави – учасниці зобов’язуються захищати дитину від усіх форм сексуальної експлуатації і сексуальних розбещень. …с) використанню з метою експлуатації дітей в порнографії і порнографічних матеріалах, а ст.36 захищає дитину від усіх форм експлуатації, що завдають шкоди будь-якому аспекту добробуту дитини.
Статті Факультативного Протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії забороняють виробництво, розподіл, розповсюдження, імпорт, експорт, пропозицію, продаж або зберігання у вищезазначених цілях дитячої порнографії.
Стаття 28 Конституції України встановлює, що „кожен має право на пова¬гу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, не¬людському або такому, що принижує його гідність, поводженню або покара¬нню”.
У статті 52 Конституції зазначено, що «будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом». Правова база складається з законів України (Сімейний Кодекс, Кодекс законів про працю, Кодекс України про адміністративні порушення, Кримінального Кодексу України та інших), Указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, а також відомчих правових актів, державних програм.
Особливу увагу необхідно звернути на Закон України „Про захист сус-пільної моралі” від 23 листопада 2003 року №1296-IV, де розглянуто питання щодо запобігання негативному впливу на свідомість дітей та молоді інформації, яка містить елементи жорстокості, бездуховності, насильства, порнографії, пропаганди тютюнопаління, пияцтва, асоціальної поведінки та інше.
На підставі положень Конституції України і Конвенції ООН про права дитини 26 квітня 2001 р. в Україні був прийнятий Закон „Про охорону дитинства”, який визначає охорону дитинства стратегічним загально-національним пріоритетом і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері.
Так, в ст. 10 Закону України „Про охорону дитинства” відзначається, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім’ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі і гідності дитини.
Держава здійснює захист дитини від:
– усіх форм фізичного та психічного насильства, образи, недбалого і жорс¬токого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання.
– втягнення у злочинну діяльність…,
– залучення до екстремістських релігійних психокультових угрупувань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо.
Крім того, будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом. Зокрема покарання за злочини проти дітей передбачено низкою статей Кримінального кодексу України: доведення дітей до самогубства – стаття 120; нанесення тілесних ушкоджень – статті 121-125; побої і мордування – стаття 126; катування – стаття 127; експлуатація дітей – стаття 150; сексуальна експлуатація неповнолітніх, використання їх у порнобізнесі (частина 2 статті 150); статеві злочини проти дітей – стаття 155; розбещення неповнолітніх – стаття 156; втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність – стаття 304; розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості – стаття 300; ввезення, виготовлення, збут та розповсюдження порнографічних предметів – стаття 301; проституція, примушування чи втягнення до заняття проституцією – частина З статті 303; створення місць розпусти і звідництво, вчинене із залученням неповнолітнього – частина 3 статті 302; незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинені із залученням малолітнього або малолітньої – частина 3 статті 307; спонукання неповнолітніх до застосування допінгу – стаття 323; схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів – стаття 324.
Зважаючи на зростаюче розповсюдження інформації агресивного харак-теру та її негативного впливу на культуру поведінки та психічне здоров’я дітей та молоді, необхідно забезпечити дотримання законів України «Про інфор¬мацію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», «Про рекламу».
Головне завдання при проведенні виховної, просвітницької роботи – фор¬мування моральної культури особистості, яка включає такі компоненти: індиві¬дуальну моральну свідомість, моральні почуття, моральні стосунки, поведінку і спілкування. Індивідуальна моральна свідомість повинна включати в себе ідеали, погляди, переконання, прагнення особистості, що складає духовно-моральну основу формування моральної культури та поведінки особистості при користуванні мобільним зв’язком.
Культура поведінки і спілкування втілює в собі результати виховання, сту¬пінь розвитку моральної свідомості особистості. Визнання загальних правил поведінки, знання основних категорій етики (добро, зло, совість, честь, гідність, справедливість, щастя, сутність життя) – ще не показник моральної культури особистості. Знання повинні знайти форму виявлення в діяльності, спілкуванні, відбиваючи глибину засвоєння норм поведінки і здатність втілити їх у життя. Враховуючи, що спілкування в Інтернеті анонімне, діти та підлітки, а також до¬рослі, часто ведуть себе в кіберпросторі так, як вони ніколи не дозволили б собі в реальному житті. Особливо підлітки, пробують здаватись «дорослими» та «крутими», вживаючи ненормативну лексику, принижуючи інших, залякуючи, описуючи себе старшими та іншими або розсилаючи непристойні матеріали.
Виходячи з вищезазначеного, інформаційні комунікаційні технології дають булінгу можливість відбуватися – в навчальних закладах, вдома, в Інтернет-кафе, сидячи біля комп’ютера або користуючись мобільним. Кібербулінг використовує повідомлення мобільних телефонів (наприклад SMS, MMS), відеозаписи мобільних телефонів, спілкування в чатах, на приватних сторінках Інтернету тощо і дає можливість принижувати та переслідувати дитину. Діти не повинні тримати в собі випадки кібербулінгу, а повідомляти дорослим для вироблення спільних протидій.
Підліткам необхідно надавати також інформацію про випадки потрапляння в сексуальне рабство через Інтернет та інші ІКТ. Діти спілкуються з особами, які пропонують знайомства. Такі знайомства все частіше пропонуються для надання чи отримання сексуальних послуг. Сьогодні немає засобів впізнання особи, з якою спілкуєшся в Інтернеті, тому важко перевірити інформацію щодо співрозмовника. Є дуже багато випадків, коли себе видають за інших, приписуючи собі гарну зовнішність, риси характеру, захоплення тощо. Небезпечними є зустрічі вживу (оффлайн) з такими особами, коли «друг» по спілкуванню в Інтернеті не відповідає тому, яким він себе описував і може бути втричі старшим від вказаного віку. Також існують випадки, коли «друзі по листуванню» просять надіслати фотокартки, а потім використовуючи монтаж, роблять знімки сексуального характеру та розміщують їх на порносайтах.
Проблема насильства є надзвичайно складною для вивчення, а отже й для визначення шляхів протидії цьому явищу. Тому нагальне завдання — змінювати терпиме ставлення членів суспільства до насильства над дитиною з допомогою інформаційних технологій, зокрема через проведення широкої просвітницької роботи, спрямованої на подолання стереотипів у суспільних і сімейних відносинах та впровадження гуманістичних моральних і культурних цінностей у свідомість громадян.
Ця проблема небезпечна тим, що від неї страждають діти. Страждають не лише від насильства щодо себе і своїх близьких, а й спостерігаючи за насильством у суспільстві, а в майбутньому – переносять цей негативний досвід у власне життя.
Аналіз підтверджує, що діти вчаться правил поведінки, спостерігаючи за іншими. Вчені задалися питанням, що власне викликає агресію – вигляд агресора чи його жертви? Результати наукових досліджень підтвердили висновки, зроблені іншими науковцями:
а) образ болю, крові і мук жертви спонукає до агресії такою ж мірою, як вигляд агресора;
б) учні, до яких не застосовувалась словесна агресія (не ображалась їхня особиста гідність), але які переглядали сцени фізичної агресії, присуджували більшу кару, ніж ті, котрих ображали і висміювали, але які не споглядали сцен агресії. Крім того, споглядання насильства більше провокує агресивну поведінку, ніж особиста образа.
У дітей, котрі зазнають насильства у будь-яких формах, експерти-психологи відзначають такі особливості, які можна диференціювати на вроджені або біологічно обумовлені та набуті – сформовані вихованням або соціальною ситуацією розвитку, насамперед впливом суспільства.
Як біологічні фактори можна виокремити певний тип нервової системи, незбалансоване співвідношення процесів збудження та гальмування. Як правило, це діти з підвищеною збудливістю, не сформованістю психологічних захистів, фізичними та психічними вадами, каліцтвами, іноді і недостатніми розумовими здібностями.
У зв’язку з цим необхідно підкреслити, що особливої уваги класного керів¬ника, психолога, соціального педагога потребують такі сфери стосунків підлітків, як:
o стосунки з однокласниками та однолітками;
o стосунки з батьками та іншими членами сім’ї;
o стосунки з особами, що можуть чинити негативний вплив тощо.
З метою привернення увагу людства до даної проблеми, Європейською
спільнотою 10 лютого визнано «Днем безпечного Інтернету». Під час прове-дення виховних заходів необхідно звертати увагу на проблеми дітей, пов’язаних в ІКТ, як порушення прав людини, їх наслідки та шляхи попе-редження. А також, слід формувати знання і навички учнів щодо безпечного користування Інтернетом, мобільним телефоном.
Водночас рекомендується під час проведення уроків, виховних заходів довести до учнів, студентів важливість створення в Україні відкритого інформаційного суспільства та розвинутої телекомунікаційної інфраструктури.
Виховання починається із засвоєння дітьми норм і правил культурної поведінки у суспільстві і є складником морального виховання особистості і передбачає низку конкретних вимог:
– прищеплення особистості необхідних навичок поведінки у суспільстві, навчальному закладі, сім’ї;
– виховання культури вчинків у різних ситуаціях і позитивних взаємин у різних видах діяльності;
– моральної свідомості й моральних почуттів, які мають сформуватись у особистості у процесі поступового їх ознайомлення із навколишнім світом.
Проблеми етики поведінки та взаємин рекомендується обговорювати в процесі виховних заходів.
Наприклад:
Бесіда «Я – культурна людина в реальному та віртуальному середовищі»
Питання для обговорення
1. Визначення понять «культура поведінки», «етикет», «культура спілку-вання в Інтернеті». Культура поведінки – дієвий вияв поваги до навколишніх.
2. Зміст поняття «культура спілкування». Правила культури спілкування. «Як я хочу, щоб спілкувались зі мною і як я маю відповідати на грубість».
3. Зміст поняття «культура діяльності». Правила культури використання інформаційних технологій.
Навчально-дослідні завдання
1. Підготувати реферативні виступи про дотримання етикету в ІКТ.
2. Придумати гумористичні мініатюри, розіграти короткі сценки, що спонукають дітей помічати помилки у своїй поведінці і виправляти їх.
3. Описати портрет ідеально вихованої людини.
4. Обов’язково ознайомити учнів з рекомендаціями щодо дотримання правил експлуатації Інтернет-мережі, мобільних телефонів.
5. Обговорити, що діти не хотіли б отримувати в Інтернеті та на мобільні телефони.
Без знань регуляторами поведінки людини будуть прості емоції, які ведуть до неправомірних дій. Наявність правових почуттів допоможе неповнолітнім долати різні труднощі, конфліктні ситуації, внутрішні суперечності, вибрати з різних ситуацій, тільки ті, які відповідають нормам права і моралі.
Необхідно підкреслити, що неповнолітній, у якого сформовані правові погляди і переконання не лише усвідомлює їх істинність, а й готовий діяти відповідно до вимог законів.
Правове виховання — це цілеспрямована організація діяльності та спілкування особистості з метою формування правосвідомості як основи формування досвіду правової поведінки
Правова поведінка – це усвідомлена законослухняна діяльність людини у всіх сферах життя; звичка дотримуватися закону, співвідносити свої дії у будь-якій ситуації з законом.
Виходячи зі сказаного, завданнями морально-правового виховання є:
– формування в особи поваги до законів та норм моралі, правильної правової орієнтації;
– формування переконаності у необхідності права для суспільства та його членів;
– підготовка молоді до свідомого вибору правомірних варіантів пове-дінки, участі у боротьбі з правопорушеннями і нормами суспільної моралі;
– формування звички додержуватися чинного законодавства почуття особистої відповідальності за свою поведінку, розуміння невідворотності покарання за порушення закону;
– формування в молоді глибокого розуміння своїх юридичних та моральних прав та обов’язків, виховання в учнів внутрішньої потреби до захисту суспільних та особистих інтересів від злочинних зазіхань;
– озброєння системою правових знань, моральних норм поведінки.
Оскільки вся виховна робота спрямовується на формування соціальної активності особистості, одним із завдань правового виховання є формування в учнів активної позиції у правовій сфері, тобто нетерпимого ставлення до порушень прав людини, прагнення взяти участь у боротьбі з цими негативними явищами; вироблення уміння протистояти негативним впливам.
Ефективними засобами правовиховного впливу є такі форми правового навчання, як диспути, дискусії, конференції постійно діючі правові лекторії, конкурси, вікторини правових знань, тематичні вечори, зустрічі з працівниками правоохоронних органів, тематичні виховні години, створення телефонів довіри, які розширюють правові знання дітей та молоді, формують вміння співвідносити в житті норми моралі та права, застосовувати правові знання в повсякденному житті, за напрямками:
– право і мораль;
– дисципліна – свобода чи необхідність;
– як захиститися від насильства;
– що робити у кризовій ситуації, до кого і як звертатися.
Важливо, щоб зміст бесіди, лекції, їх головна ідея і методика проведення, тематика бесід були продумані до проведення заходу:
Приблизна тематика бесід:
1. Користь і небезпеки Інтернету
2. Насильство в Інтернеті
3. Кібербулінг як проблема порушення прав людини;
4. Права дітей. Конвенція ООН про права дитини;
5. Кримінальний кодекс і правила поведінки людини у суспільстві
6. Українське законодавство, міжнародні документи та законодавство зарубіжних країн щодо запобігання насильства та експлуатації дітей;
7. Культура користування мобільним зв’язком – морально-правові основи;
8. Механізм захисту своїх прав в Україні (суд, правоохоронні органи):
Виховний захід можна розпочати з ознайомлення з виставкою літератури, а також буклетів, плакатів з даної теми. Можна використати відеофільми. Наводячи ті чи інші приклади, необхідно викликати у слухачів певне до них ставлення, бажання дати їм відповідну оцінку.
Виховна година «Кібербулінг як проблема порушення прав людини»

План.

1. Міжнародні законодавчі акти в сфері захисту прав дитини.
2. Законодавчі акти в сфері захисту прав дитини в Україні.
3. Що таке інформаційно-комунікаційні технології і як вони викорис-товуються?
4. Визначте негативні наслідки кібербулінгу для особистості, його сім’ї, суспільства.
5. Правові основи захисту людини від кібербулінгу.
6. Які шляхи попередження та захисту ви можете запропонувати?
7. До кого необхідно звернутись жертві кібербулінгу?
Рекомендується під час обговорення питань з проблем негативного використання інформаційних технологій учнями надати можливість всім учасникам висловлюватись та брати активну участь в обговоренні проблеми.
Наприклад: з перелічених прав виберіть два і поясніть, які з них пов’язані з проблемою насильства над людиною, з використанням кібербулінгу:
– право на життя;
– право на рівність;
– право на особисту свободу і безпеку;
– право на рівний захист законом;
– право на захист від різних форм дискримінації;
– право на здоров’я;
– право на свободу від тортур та інших нелюдських, жорстоких або принизливих дій та покарань.

Виховна година «Насильство – про що варто знати»
План.
– Мережа Інтернет і насильство – який взаємозв’язок?
– Які права забезпечує Конвенція ООН про права дитини?
– Які основи захисту суспільства забезпечує Закон України «Про захист суспільної моралі?
– Що ви знаєте про насильство в Інтернеті? Які його види існують?
– Як ви вважаєте, які негативи несуть мобільні телефони?
– Яку небезпеку несе Інтернет-мережа для людини?
– Узагальнимо: яку шкоду можуть приносити нам сучасні інформаційні й комунікаційні технології? З якими неприємностями можлива зустріч в мережі Інтернет?
В рамках заходу необхідно звернути увагу на правила безпеки використання Інтернет мережі. Для довідки:
Не розповсюджуй інформацію про себе і своїх батьків: відео, фото, адреси, телефони, номер школи, стан доходів тощо.

Зауваж, що коли ти спілкуєшся з ким-небудь в Інтернеті, той, з ким ти листуєшся, не завжди говорить правду щодо свого віку, статі тощо.
Не відсилай своє фото незнайомій людині, бо невідомо як його можуть використати.
Попереджай батьків або друзів про свої віч-на-віч зустрічі з другом по листуванню в Інтернеті. Якщо ти домовився про зустріч з Iнтернет другом, уникай безлюдних місць та темних годин.
Ігноруй, не відповідай на ненормативну лексику, непристойні пропозиції.
Про підозрілі та непристойні повідомлення повідомляй вчителів, батьків, або адміністрацію Інтернет-кафе (якщо ти там знаходишся).
Отримуючи повідомлення та привабливі пропозиції на мобільний телефон або через Інтернет, зважай, що вони часто є неправдивими.
Не вживай ненормативну лексику, не ображай інших, не представляйся старшим ніж ти є.
Не реєструйся на сайтах знайомств для дорослих.
Не заходь на порнографічні сайти, бо вони розповсюджують віруси.
Узгодь з батьками години роботи на комп’ютері (багаточасове сидіння біля
комп’ютера шкідливе для здоров’я та психіки)
Можливий варіант підсумку: щоб захистити себе потрібно досконало знати свої права, які містяться і в міжнародних документах, і в законодавчих актах держави, а також моральні принципи поведінки в суспільстві.

Бесіда «Що я знаю про Інтернет»
План.
1. Що таке Інтернет, передумови виникнення Інтернету?
2. За допомогою чого з’єднуються комп’ютери? Що для цього потрібно?
3. Яка практична користь Інтернету?
4. Назви небезпеку використання Інтернету?
5. Моя поведінка в Інтернеті.
6. З якою метою ви використовуєте Інтернет?
Необхідно постійно висвітлювати дану проблему в оформлені стендів, стінних та радіогазет, а також створювати клуби, гуртки, загони, робота яких спрямована на формування у підростаючого покоління норм моралі і етики, захисту своїх прав та прав оточуючих.
Також необхідно активізувати діяльність органів учнівського самовря-дування щодо формування в учнів соціальної активності, морально-правової свідомості, здорового способу життя, культури поведінки, відповідальності за власні вчинки.

Просвітницька робота з батьками
Найповніше духовну культуру особистості забезпечує виховна функція сім’ї. Таким чином, сучасна, сім’я все більше, стає головною ланкою у вихованні дитини. Вона має забезпечити їй достатні матеріальні та педагогічні умови для інтелектуального, фізичного, морального та духовного розвитку.
Необхідність сильної державної сімейної політики зумовлена суспільними потребами: сім’я є спільником суспільства у розв’язанні його головних проблем, збереженні моральних основ, соціалізації дітей, розвитку культури та економіки. Отже, суспільство зацікавлене в такій сім’ї, яка здатна виробити та реалізувати власну життєву стратегію, забезпечити не лише своє виживання, а й розвиток дитини.
Враховуючи, що батьки готують свою дитину до майбутнього самос-тійного життя, яке несе в собі численні обов’язки як перед собою, так і перед суспільством, навчально-виховні заклади системи освіти повинні здійснювати організаційно-практичну роботу щодо формування її педагогічної культури. З метою позитивного впливу родини та сім’ї на формування дітей слід усіляко підносити пріоритети родинного виховання, акцентувати увагу батьків на відповідальності сім’ї за виховання і долю дитини (Ст.51 Конституції України).
Така робота з батьками передбачає використання як просвітницьких форм і методів роботи, так і практичних занять: проведення тематичних батьківських зборів з актуальних питань виховання, зборів-диспутів, зборів-практикумів коли батьки отримують певні завдання. наприклад, для визначення рівнів моральної та правової свідомості дитини та ін.; лекції, науково-практичні конференції, батьківські дні, тренінги та інше. Якщо немає можливості проводити довгі тематичні збори з батьками, порадьте їм зайти на спеціалізовані сайт в Інтернеті.
Проблема полягає в тому, що нові інформаційно-комунікаційні технології несуть небезпеки, такі, як насильство та порушення прав дитини, розбе¬щення, залежність тощо. Діти дуже часто стають жертвами сексуального насилля через новітні ІКТ, залучаються з допомогою Інтернету та мобільного зв’язку до протизаконної діяльності, експлуатації як фізично так і морально.
У цьому напрямку робота з батьками передбачає:
• ознайомлення з нормами етики користування мобільним зв’язком та спілкування в Інтернеті;
• ознайомленням з поняттями «жорстоке поводження», «насильство і експлуатація», методами та формами їх вираження в ІКТ (кібербулінг, «уле-щування» з метою сексуальної експлуатації, сайти з насильством, порнора-фією, суїцидами, наркотичними засобами, пропагандою расизму, фашизму, антисемітизму);
• формування мотивації на раціональний діалог з дітьми, довірливі стосунки з ними, взаємодію з фахівцями з проблеми порушення культури мобільного зв’язку;
• формування досвіду (вмінь і навичок) запобігання неправомірних, асоціальних дій поводження щодо себе і своїх дітей при використанні мобіль-них телефонів та спілкування в Інтернеті.
В контексті даної проблеми можна провести заняття з батьками та розглянути питання:
– «Норми і етика користування мобільним зв’язком та Інтернетом»;
– «Права і обов’язки батьків по вихованню дітей»;
– «Злочини проти життя, здоров’я і гідності особи»;
– «Єдність та відмінність права і моралі»;
– «Комп’ютер та Інтернет вдома – мода чи необхідність?»;
– «Діти – жертви кібербулінгу»;
– «Нормативно-правові акти щодо запобігання злочинів та насильства над дітьми в ІКТ»;
– «Заохочення та покарання дітей в сім’ї» (коштовні подарунки, мобільні телефони);
– «Особистий вклад батьків і їх відповідальність – моральна, юридична»;
– «Провідні завдання морально-етичного виховання дітей, живе спілкування з дітьми – запорука не потрапляння в залежність (комп’ютерну, наркотичну)»;
– «Роль та педагогічні функції сімейних вихователів», та ін.
Обговорити проблему на батьківських зборах «Відповідальність батьків за виховання дітей»
Питання для обговорення:
— Конституція України. Кодекс про сім’ю і шлюб України, державні документи про права та обов’язки батьків, їх відповідальність за виховання дітей. Державні, суспільні обов’язки щодо дітей. Готовність молодих батьків до виховання дитини.
— Виховання особистості у дусі гуманізму і високої моралі, турбота про здоров’я та фізичний розвиток. Відповідальність батьків за невиконання батьківських обов’язків: моральна, суспільна, юридична. Кримінальна відповідальність батьків та дітей.
— Дорогі подарунки (мобільні телефони, комп’ютери) розкіш чи необхідність? Поради батькам та дітям щодо їх використання.
— Порушення етики користування мобільним зв’язком як правопо-рушення і злочин. Причини їх виникнення. Запобігання правопорушенням при використанні мобільного зв’язку.
— Круглий стіл “Закон України “Про захист суспільної моралі” – його головний принцип.
Це заняття рекомендується провести як відповіді на запитання батьків. На захід запрошуються працівники у справах неповнолітніх, працівники компаній інформаційних засобів зв’язку, соціальні працівники, працівники поліції, прокуратури, представники громадських організацій, що працюють у цьому напрямку, психологи. Для успішної організації заняття слід заздалегідь попросити батьків підготувати запитання, що стосуються різних аспектів відповідальності батьків за виховання дітей, їхніх правопорушень. Під час проведення «круглого столу» слід дати можливість батькам висловити свої думки з того чи іншого питання. Бажано також запропонувати виступити перед батьками запрошених учасників круглого столу, які б висвітлили різні аспекти профілактики злочинів в Інтернеті, кібербулінгу, обговорити безпечне використання Інтернет-мережі, ознайомити батьків з правилами використання інформаційних технологій. Необхідно інформувати батьків з приводу того, що за матеріали, які можуть розповсюджувати їх діти, настане адміністративна або кримінальна відповідальність.
Практичні заняття
1. Обговорити з батьками ситуації з питань культури поведінки, відношення до естетичних та етичних цінностей їх дітей.
2. Запропонувати батькам провести спостереження за характерними проявами дитини З метою більш глибокого розуміння їхніх індивідуаль¬но-психологічних особливостей, поговорити з дітьми на певні теми:
– розвиток інтелекту, самостійність суджень, здатність до абстракт¬ного мислення;
– моральні якості, ідеали, прагнення, мрії;
– плани на майбутнє, професійні інтереси;
– здатність до самовиховання, вміння керувати своєю поведінкою;
– особливості естетичних ідеалів; – особливості поведінки в соціумі, наявність поваги, взаєморозуміння з однолітками;
– при можливості подивиться на галерею фото та відео, яка зберігається в мобільних телефонах дітей (як показує практика там часто міститься порнографія, відео зі сценами насильства. У разі виявлення поговоріть з дитиною, запитайте, навіщо вона таке зберігає і поясніть, що просте зберігання, згідно Українського законодавства, приведе до кримінальної справи та покарання.
3. Корекційна робота з налагодження взаємостосунків з сином або донькою при виниклих проблемах в ІКТ. Індивідуальні консультації батьків.
Під час обговорення ситуації рекомендується звернути увагу на питання:
1. «Мобільна культура» – як основа етичної поведінки дітей.
2. Причини, що призвели до неправомірних аморальних дій при використанні інформаційних засобів зв’язку.
3. Навколишнє середовище, в якому опинилася дитина.
4. Які якості характеру формуються у дитини при використанні мобільного зв’язку та Інтернету з неправомірними, аморальними цілями?
5. Як знайти вихід із ситуації, в яку потрапила дитина при порушенні мобільної культури? (обговорити реальні приклади).
6. Підведення підсумків обговорених ситуацій.
Висновки:
1. Батьки мають розуміти небезпеки, з якими їх діти можуть зіткнутись в Інтернеті чи при користуванні мобільним.
2. Батьки несуть відповідальність за виховання дитини, держава зобов’язана їм в цьому допомагати.
3. Неповнолітній/на може бути покараним правоохоронними органами за скоєння злочину в ІКТ
4. Держава забезпечує захист дітей від нанесення їм фізичної чи психічної шкоди.
5. Є Інтернет-сторінки та телефон гарячої лініє, де можна знайти поради чи проконсультуватись з певної проблеми.
Перелік ідей використовується в подальшій роботі, яка може проходити у формі диску з розподілом пропозицій за категоріями. Даний метод може бути сприятливим початком роботи над новою темою чи проблемою. Він має на меті заохочувати вільне висловлювання ідей та ствердження відчуття відсутності цензурних обмежень.
Аналіз конкретних ситуацій – метод роботи з реальними життєвими ситуаціями, спрямований на визначення певних проблем, недоліків та пошук шляхів їх уникнення.
Даний метод дає змогу пересвідчитись у реальності існування проблеми, проаналізувати причини її виникнення та визначити можливі шляхи запобігання. Для занять із запобігання насильства в Інтернеті та кібербулінгу (через мобільний зв’язок) можна використовувати історію потерпілих, історії для розгляду мають бути невеликими та містити основну суть проблеми.

Підвищення професійного рівня педагогічних працівників органів освіти
Головні завдання навчально-виховних заходів в запобіганні неправомірних дій з допомогою мобільного зв’язку та Інтернету – підвищити загальний рівень правової свідомості дітей, молоді та батьків, культури поведінки у суспільстві, рівень обізнаності з проблем порушення прав людини, навчання моделям безпечної поведінки, виховання поваги до прав та основних свобод людини, толерантне ставлення до потерпілих при порушенні культури комунікації.
Ці аспекти вимагають обґрунтування сутності, концепції, змісту, форм, особливостей організації методичної роботи щодо захисту дітей від жорстокого поводження в системі такого захисту в Україні.
Педагогічні працівники повинні в навчально-виховному процесі акцентувати увагу на виховання правомірної, моральної поведінки, мобільної та Інтернет культури спілкування серед дітей і молоді. В навчальних закладах необхідно розробити цілісну систему взаємопов’язаних дій і заходів, які ґрунтуються на досягненнях науки, передового досвіду й конкретному аналізі роботи фахівців в системі інформаційних технологій. Діяльність має бути спрямована на всебічне підвищення професійної майстерності кожного педагога і направлена на збагачення й розвиток творчого потенціалу колективу навчального закладу, а в результаті на підвищення якості навчально-виховної роботи в сфері формування культури ІКТ спілкування дітей і молоді.
У закладах освіти склалась певна система науково-методичної роботи, яка включає масові, групові та індивідуальні форми. Масові форми: цільові семінари, практикуми, педагогічні читання, науково-практичні конференції, симпозіуми та ін. Групові форми: педагогічні та вчені ради, методичні об’єднання, творчі групи, школи передового педагогічного досвіду, педагогічної майстерності, практикуми, тренінги та ін. Індивідуальні форми роботи – самоосвіта, наставництво, стажування, наукові дослідження та ін.

Семінар «Соціально-педагогічна робота щодо подолання негативного впливу на дітей Інтернет-мережі»
Мета заняття: формування у педагогічних працівників уявлень про проблеми й небезпеки використання комп’ютерних систем. Питання для обговорення
1. Можливі небезпеки Інтернету для дітей і молоді.
2. Кібербулінг як злочин. Проблема порушення прав людини.
3. Що необхідно знати про насильство в Інтернеті. Які його види існують?
4. Заходи попередження насильства, сексуального розбещення дітей за допомо¬гою комп’ютерних систем.
5. Правила та безпечне використання інформації в Інтернеті.
6. Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності.
7. Форми і методи соціально-педагогічної роботи щодо безпечного використання Інтернету.
8. Інноваційні технології соціально-педагогічної роботи щодо захисту дітей від небезпеки кібербулінгу (обмін досвідом роботи).
У процесі роботи семінару рекомендується обговорити міжнародні документи, які звертають увагу на необхідність захисту дітей від негативного впливу сучасних інфор¬маційних технологій. Це Конвенція ООН про права дитини і Факультативний Протокол до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, а також Конвенція Ради Європи з попередження злочинів у кіберпросторі.
Замість об’єднань також можуть бути створені постійно діючі психолого-педагогічні семінари для всіх або окремого фаху педагогів ( у даному випадку – вчителі інформатики, основи безпеки життєдіяльності та правознавства) з найбільш важливих питань навчально-виховного процесу, а також семінари-практикуми з педагогами і вихователями різних категорій, творчі групи щодо впровадження в практику роботи передового педагогічного досвіду, досягнень психолого-педагогічної науки в сфері використання інформаційних технологій.
Для удосконалення науково-теоретичної підготовки замість методичних об’єднань у навчальному закладі можуть організовуватись динамічні групи педагогів як одного, так і різних предметів, які працюють не за фахом, а за тематичним, проблемним принципом і об’єднують зусилля вчителів суспільно-гуманітарних, природничо-математичних та інших дисциплін для розкриття суті та шляхів розв’язання таких актуальних проблем, як використання інформаційних технологій в системі життєдіяльності дитини, формування культури мобільного зв’язку.
На рівні середньої школи, вищих навчальних закладів вивчення цих явищ та заходів щодо запобігання їм повинно бути введено до навчальних програм, курсів з таких дисциплін, як «Правознавство», «Основи безпеки життє¬діяльності», “Основи інформатики”, «Людина і суспільство» та ін.
У плані роботи методичного об’єднання орієнтовно можуть бути заплановані такі види діяльності:
• засідання, присвячені обговоренню змісту програм спецкурсів, нав-чально-методичних посібників з проблем використання інформаційних технологій, захисту прав дитини, запобігання насильству і експлуатації при порушенні культури спілкування в Інтернеті та в мобільного зв’язку;
• вивчення законодавчих актів, нормативних документів, інструкцій, наказів, обговорення науково-методичної літератури, що відображають проблему порушення культури спілкування та проявів різних видів насильства при використанні ІКТ;
• проведення відкритих уроків, виховних заходів і взаємовідвідування різних форм навчально-виховної діяльності;
• вивчення та пропагування педагогічного досвіду з даної проблеми;
• підготовка сценаріїв, рефератів, уроків, лекцій та ін. для використання в навчально-виховній роботі з учнями;
• обговорення досвіду зарубіжних країн щодо запобігання неправомірного використання інформаційних засобів зв’язку і насильства над особистістю;
• розроблення методик щодо вивчення та прогнозування морально-ціннісних орієнтацій учнів;
• обговорення та затвердження експериментально-дослідних майданчиків, творчих груп наукових досліджень, методик, передових технологій навчання і виховання з проблем використання інформаційних засобів зв’язку і захисту прав людини.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, можна зробити висновок, що з ме-тою удосконалення методичної роботи з педагогічними працівниками навчаль¬них закладів необхідно розглянути її принципи та функції, визначити пара¬метри основних її форм, сформулювати основні критерії виховної та профілак¬тичної роботи з поясненням дітям етичних норм та небезпек при користування Інтернетом та мобільним зв’язком, вимоги до її організації, а також визначити головні завдання таких масових форм методичної роботи, як педагогічні читання, науково-практичні конференції, семінари, школи передового педаго¬гічного досвіду та інші, розглянути основні вимоги до організації роботи педагогічних колективів над єдиною науково-методичною темою (проблемою), звернути увагу на питання моделювання передового педагогічного досвіду та впровадження його в практику навчально-виховної роботи.
Необхідно навчально-виховний процес спрямувати насамперед на те, щоб мінімізувати розрив між існуючими та необхідними знання педагогів, батьків у сфері використання інформаційно-комунікаційних засобів зв’язку, правового захисту дітей від насильства, порнографії, приниження, кібербулінгу та умінням використовувати ці знання на практиці. В системі науково-методичної роботи передбачити для обговорення:
– найактуальніші теми і проблеми, які дозволять сформувати у студентів, педагогів знання, навики щодо запобігання неправомірного використання інформаційних засобів зв’язку і коїти насильство над особистістю;
– юридичні знання з проблем насильства та жорстокого поводження з дітьми з допомогою Інтернет-мережі, мобільних телефонів;
– права дитини в сім’ї, суспільстві, в освітніх закладах, обов’язки і відповідальність батьків, педагогів щодо дітей;
– відповідальність дітей та молоді, їх батьків або опікунів згідно адміністративних та кримінальних кодексів;
– перелік та повноваження служб, які опікуються дітьми, захищають їх права, створюють умови для реалізації прав, свобод і законних інтересів;
– свої права та обов’язки /педагогів/ при захисті прав дітей (у випадках ситуацій неправомірного поводження з дітьми).
Педагог повинен вміти:
– розпізнавати випадки порушення культури поведінки, прав дитини, насильства та жорстокого поводження з неповнолітніми при користуванні інформаційно-комунікаційними технологіями;
– звертатися до державних, недержавних установ і організацій з метою захисту і представництва прав і інтересів дитини;
– взаємодіяти з сім’єю дитини, державними та недержавними установами з проблем формування мобільної культури та виникненні проблем.
Система освіти має великі можливості щодо попередження різних форм негативного впливу інформаційних технологій на розвиток дитини.
У нинішніх непростих умовах шкільного, позашкільного та внутрісімей-ного життя для обох статей підлітків важливо створювати атмосферу підтримки й активного, а водночас і спокійного протистояння негативним явищам.
Отже, найголовніше завдання навчального закладу, сім’ї – виховання особистості, яка, маючи стійкі позитивні мотиви поведінки, діє в будь-яких обставинах у відповідності з моральними нормами поведінки.

Для довідки
На думку багатьох вчених використання дітьми мобільних телефонів є небезпечним і може призвести до серйозних наслідків. Адже діючи стандарти безпеки розроблені для дорослих і не враховують особливості дитячого орга¬нізму. Вплив електромагнітного поля на здоров’я дитини не менший ніж вплив тютюну чи алкоголю. Це пов’язано з тим, що дітям притаманна підвищена чуттєвість до електромагнітного поля, причини тому – менший розмір голови, тонкі кістки черепа та висока провідність мозкової тканини. Хоча вчені не можуть дійти єдиної думки щодо цієї проблеми, існують припущення, що дітям, які часто використовують мобільні телефони, у майбутньому загрожує послаблення пам’яті, зниження уваги, роздратованість, порушення сну, схильність до стресових реакцій. Також наслідками необмеженого використання телефону може бути пухлина мозку, захворювання слухового та вестибулярного апарата (у віці 25-30 років), депресивний синдром та інші прояви дегенерації нервових структур головного мозку (у віці 50-60 років).