ІНТЕРНЕТ МЕРЕЖА ТА ЇЇ НЕГАТИВНИЙ ВПЛИВ НА ОСОБИСТІСТЬ

ІНТЕРНЕТ МЕРЕЖА ТА ЇЇ НЕГАТИВНИЙ ВПЛИВ НА ОСОБИСТІСТЬ

Корецька Л.В., начальник відділу ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти»
Макаренко І.О., методист вищої категорії
ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти»

У контексті соціально-педагогічного аналізу розвитку особистості одною з актуальних проблем є питання, які пов’язані із впливом високотехнологічних засобів комунікації на ціннісні орієнтації підростаючого покоління.
Комп’ютери, смартфони, телебачення, Інтернет – все це стало доступним для кожного. За останні роки соціальні мережі набули великої популярності на території України. Соціальна мережа – це спільнота людей, об’єднаних однаковими інтересами, уподобаннями, або тих, що мають інші причини для безпосереднього спілкування між собою.
Підростаюче покоління розглядає Інтернет як основне джерело інформації й головний засіб комунікації. Молоді люди виходять в он-лайн для пошуку корисних відомостей, новин і роботи, спілкування з друзями, знайомиться з пісенними хітами і фільмами, здійснюють покупки в інтернет-магазинах, а також використовують його нескінченні можливості для самовираження та соціальної адаптації та інш.
Інформація через віртуальне середовище про всі сфери життєдіяльності людини вплинула на процес соціалізації, особливо на дітей і молодь. У віртуальному просторі людина засвоює зразки поведінки, соціальні норми, цінності, має отримувати інформацію швидко, у режимі реального часу, не виходячи з кімнати. Серед позитивних якостей Інтернету виділяють можливість знайомитися і спілкуватися з великою кількістю людей, дистанційно отримувати освіту, використовувати велику кількість інформації, розвивати своє мислення, самовдосконалюватися, освоювати технології комунікації, електронної грамотності тощо. Таким чином відбувається соціалізація у віртуальному просторі. За допомогою Інтернету людина може бути кращою, ніж вона є, і навіть бути іншою, не такою, ким вона є насправді, в реальному житті. Для цього інтернет-користувачі використовують псевдоніми (ніки, нікнейми) замість справжніх імен, приховуючи вік, сімейний стан і навіть стать.
Крім позитивного явища як, Інтернет-технології, необхідно звернути увагу на те, що інформаційному полю України притаманна гіпердевіація (агресія, цинізм, цінності кримінального світу тощо), що призводить до формування асоціальної поведінки дітей і молоді.
Аналіз підтверджує, що найбільш схильними до негативного впливу сучасного інформаційного простору є підлітки, які ще не навчилися оцінювати отримані відомості.
Розглядаючи процес соціалізації підростаючого покоління, необхідно підкреслити, що діти та молодь приділяють увагу «агресивним формам культури», які розповсюджуються із швидкістю епідемії. Сьогодні кожний, хто користується Інтернетом, може знайти документальні фото, відео вбивств, зґвалтувань, побиття, катувань, інших форм насильств, що породжують страх .
Виходячи з вищезазначеного необхідно підкреслити, що завдяки різним видам комунікації у віртуальному середовищі має місце кримінальна експлуатація дітей. Аналіз показує, що на кожному континенті десятки тисяч дітей експлуатуються в проституції, порнографії, в туризмі з сексуальною метою. Майже кожна країна зіткнулася з цим явищем. За даними ООН, в 79% торгівля людьми здійснюється з метою сексуальної експлуатації. За даними ЮНІСЕФ, кожного року 1,2 мільйона дітей потрапляють до тенет торгівлі людьми з метою сексуальної експлуатації та примусової праці.
Інформаційні-комунікаційні технології можуть використовуватися для вста¬новлення контакту із дітьми з метою їх сексуальної експлуатації. Згідно ст. 23 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, домагання дітей для сексуальних цілей – це умисна пропозиція та подальші дії, зроблені дорослою людиною за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, з метою розбещення дитини і для вчинення сексуального насильства або сексуальної експлуатації, зокрема дитячої порнографії. Як правило такі знайомства відбуваються у соціальних мережах, чатах та форумах. Спілкуючись з дитиною, кривдник, для того щоб завоювати довіру, може представлятися її однолітком. Встановивши довірливі стосунки, він отримує адресу, телефон дитини, просить вислати фотокартку чи поспілкуватися за допомогою веб-камери, провокуючи на непристойні дії.
Комерційна експлуатація дитини відбувається за різних ситуацій:
– Коли дорослі платять за секс з дітьми (експлуатація дитини в проституції);
– Коли фотографують, знімають на відео, або показують в режимі он-лайн в мережі Інтернет оголену дитину, або дитину, яка задіяна в сексуальних діях з дорослим або однолітком, або коли дитина прикидається, що робить такі дії, або коли доросла особа використовує образ дитини, або коли доросла особа виглядає як дитина (експлуатація дитини в порнографії);
– Коли дитину продають або купують для того, щоб дорослі чинили сексуальні дії щодо цієї дитини (торгівля дітьми в сексуальних цілях);
– Коли дорослі подорожують з однієї місцевості до іншої, де вони можуть чинити сексуальні дії щодо дитини за винагороду (сексуальна експлуатація дітей в туризмі – дитячий секс-туризм);
– Коли дитину молодшу за 18 років, віддають до вступу в шлюб (ранні шлюби); як правило такі дії чиняться батьками дитини.
Сексуальна експлуатація дитини (дитина – будь-яка особа віком до 18 ро-ків. В Україні діти віком до 18 років називаються неповнолітніми особами, діти до 14 років – малолітніми) використання неповнолітнього особою значно стар¬шою за неї з метою задоволення сексуальних потреб дорослого. Сексуальні дії фізичного характеру: поцілунки, оголення та торкання статевих органів, нав¬чання онанізму, схиляння до вступу в статевий акт з дорослою особою або між собою. Сексуальні дії фізичного характеру можуть супроводжуватися розмо¬вами про сексуальні стосунки, показом зображень та фільмів порнографічного характеру, переконаннями, що сексуальність для дитини є нормою.
Комерційна сексуальна експлуатація дитини – це, коли дитину експлуатують в сексуальних цілях з метою отримання винагороди (грошей, подарунків чи послуг). Винагорода надається дитині, яку експлуатують, або іншій людині, від якої ця дитина залежить. Дитина в даному випадку розглядається як предмет сексуальних дій, як товар, який купується та продається дорослими. Згода дитини на такі дії не має ніякого значення, бо дитина, на відміну від дорослого, ще не має багатого життєвого досвіду та знань, для того щоб відповідати за свої дії. В силу недостатнього фізичного та психічного розвитку, дитина не розуміє, до чого ці дії ведуть та яким чином впливають на розвиток її особистості.
Важливо підкреслити, що експлуатація дитини в порнографії часто пов’язана з сучасними інформаційними технологіями. Інтернет використо-вується багатьма злочинними групами для розповсюдження порнографії.
Дитяча порнографія в Інтернеті є великою проблемою, оскільки розповсюджується легко, швидко та дешевше, ніж через звичайні канали (відео та друкована продукція). За неофіційними даними, частка дитячої порнографії з Росії, Білорусії та України на платних сайтах світового Інтернету сьогодні становить майже третину від загального об’єму такої продукції, а прибуток від такого бізнесу вимірюється десятками та сотнями тисяч доларів на місяць.
Необхідно відмітити , що Законом України «Про захист суспільної моралі» забороняється розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характе¬ру, порнографічних матеріалів, надання послуг і проведення оглядових заходів сексуального чи еротичного характеру серед неповнолітніх; використання обра¬зів неповнолітніх у будь-якій формі в продукції сексуального чи еротичного характеру і проведення оглядових заходів сексуального чи еротичного характеру.
Законодавством заборонено пропагування в засобах масової інформації культу насильства й жорстокості, розповсюдження порнографії та інформації, що зневажає людську гідність і завдає шкоди моральному стану дитини.
Має місце і таке ганебне явище, як дитячий секс-туризм – за визначенням ЕКПАТ, – «комерційне сексуальне використання дітей людьми, які приїздять зі своєї країни в інші зазвичай менш розвинуті країни, для участі в сексуальних стосунках з дітьми», що є сексуальною експлуатацією дітей з боку особи або декількох осіб, які подорожують з місця свого постійного проживання, регіону або країни проживання до інших місць з метою сексуальних контактів із діть¬ми. Дитячий секс-туризм може мати як міжнародні, так і національні масштаби, тобто секс-туристи можуть подорожувати як за кордон, так і в межах своєї країни. В останні десятиліття секс-туристи проявляють велике зацікавлення до країн Південної та Південно-Східної Азії, Африки, Латинської Америки, Східної Європи.
Здебільшого секс-туристи, з більш заможних країн, які через Інтернет мережу втягують дітей в проституцію можуть бути чоловічої та жіночої статі (хоча 95% є чоловіками), які експлуатують дітей, – дорослі, які надають перевагу дітям, педофіли та ситуаційні споживачі. Останні становлять найчисленнішу групу – це особи, які ідуть на випадкові зв’язки з неповнолітньою особою з метою її сексуальної експлуатації.
Виходячи з вищезазначеного, необхідно відмітити, що так зване віртуальне середовище впливає на соціалізацію та фармування ціннісних орієнтацій у підростаючого покоління.
Сучасні дослідники проблеми соціалізації особистості розглядають даний феномен із різних позицій: філософської (В.Асмолов, Л.Беляева, А.Волович, С.Дмитрієва, М.Каган, В.Москаленко, Л.Рубан, Л.Снежко та ін.), соціологічної (І.Кон, В.Єхало, Г.Осипов, Я.Щепанський та ін.), психологічної (А.Абдюкова, Н.Андреева, Л.Буєва, Я.Гіллінський, В.Куєвда, С.Міхаелі, М.Смирнов, О.Леонтьева та ін.) та педагогічної (Л.Буєва, Р.Граніна, Б.Гребенюк, Л.Гордін, Р.Гурова, Н.Заверико, І.Зверева, А.Капська, Л.Коваль, Н.Лавриченко, М.Лука-шевич, А.Мудрик, Л.Міщик, С.Хлєбік, М.Шимановський, В. Штафурак та ін.).
Розглядаючи філософський аспект проблеми соціалізації особистості, В.Москаленко трактує її як “процес взаємодії індивіда та суспільства на основі предметно-перетворюючої трудової діяльності індивіда, результатом якої є конкретна історична форма його соціальності” [2, с. 15]. Саме поняття “соціалізація”, на його думку, “більш адекватно порівняно з іншими поняттями (виховання, формування, розвиток особистості) відображає діалектичні зв’язки “індивід – суспільство”, бо в ньому виражена єдність сторін соціальності (інди¬від – суспільство) і конкретно-історична його форма” [2, с. 33]. Аналізуючи співвідношення цих понять, В Москаленко наголошує, що соціалізація має як спрямовану форму, яка розроблена суспільством систему впливів та засобів дії на людину з тим, щоб сформувати її відповідно до мети та інтересів цього суспільства, так і стихійну як самовільне формування певних соціальних навичок у безпосередньому соціальному оточенні, у процесі спілкування, різ¬них видах діяльності людини, засобами масової інформації. Основними сфера¬ми соціалізації особистості, згідно з В.Москаленком, є предметно-перетво¬рювальна трудова діяльність, яка супроводжує людину протягом усього життя та спілкування (комунікації). Отже, на думку дослідника, у процесі комунікації людина взаємодіє з іншими людьми, що можуть впливати на неї як цілеспрямовано, так і стихійно.
Тобто, процес соціалізації особистості особливо у підлітковому віці пов’язаний з усвідомленням власної особистості та емоційним оцінюванням себе та формуванням самоповаги.
Розкриваючи питання про так звані агенти соціалізації особистості як Інтернет мережа, що має назву «комп’ютерна залежність», яка формується набагато швидше, ніж будь-яка традиційна залежність: куріння, наркотики, алкоголь, азартні ігри. Аналіз підтверджує, що у середньому потрібно не більш півроку-рік, щоб стати комп’ютерним адиктом (залежною людиною).
Усвідомлення, що людина має комп’ютерну залежність, як правило, має низьку активізованість захисних механізмів психіки, які зумовлюють невизнання наявності проблеми залежності. Крайнім ступенем негативних наслідків Інтернет-залежності є перетворення людини (в першу чергу, підлітка) в «Інтер¬нет-мауглі». Люди з синдромом (феноменом) мауглі – це така категорія людей (зокрема, дітей), які в силу тривалого перебування в кіберпросторі втрачають зв’язок з реальністю, інколи навіть не здатні розрізнити віртуальний та реальний світ, втрачають мовні навички (не здатні обґрунтовано висловити свою точку зору), при спілкуванні з оточуючими, займають по відношенню до них ворожу, агресивно-негативну позицію. Як правило, в повсякденному житті вони мляві, апатичні, сумні, пасивні, позбавлені життєрадісності, у них знижена пізнавальна активність, вони нездатні до конструктивного виходу із конфліктної ситуації. Процес негативного впливу Інтернет-середовища на свідомість людини, може призвести до трагічних наслідків як для здоров’я, так і для суспільства.
При цьому викладачі скаржаться на неуважність, швидку втомлюваність учня, студента під час занять, його байдужість до навчання та безініціативність, постійне користування мобільним телефоном, персональним комп’ютером, планшетом та іншими електронними засобами під час занять, незважаючи на заборону.
Батьки звертають увагу на нехтування дитиною власного здоров’я, гігієною та сном заради проведення часу за комп’ютером, готовність задо-вольнятись нерегулярною, випадковою їжею, не відриваючись від комп’ютера, відчуття емоційного підйому під час роботи за комп’ютером і роздратування, обурення, коли відволікають, та істерика, коли намагаються заборонити ним користуватися, не виконання домашніх справ та навчання, пошук грошей на постійне оновлення програмного забезпечення (зокрема ігор) та ін.
Медики відзначають, що існує вроджена схильність до мережевої залежності. Психологічні риси характеру, як скритність, замкнутість, фізична неміч мають як соціальний, так і генетичний характер. Як правило, кіберзалежна людина – це вразливий інтроверт, що страждає фобіями, невпевненістю в собі і від того шукає безпечного спілкування. З метою подолання цього явища так само, як і від алкоголізму і наркоманії фахівці рекомендують очну (індивідуальну або групову) психотерапію, в процесі, якої людині дають можливість розкрити свої творчі здібності у реальному житті. Ознакою одужання вважається вміння користувача самостійно контролювати свій час, проведений у мережі, що не перевищує 4-6 годин.
Успішність виховання і навчання залежить від того місця, яке посідає особистість у колективі, від виконаних нею функцій та ставлення до них, від внутрішньої позиції вихованця, рівня його прагнень і домагань. Переживання, почуття, які виникають у підлітка як члена колективу, опосередковують вплив на її поведінку та діяльність, а через них і на моральний досвід, що формується. Позитивна мотивація поведінки й діяльності зумовлює закріплених осо¬бистістю ідеалів, норм, сприяє їх перетворенню у внутрішні засоби регуляції. Складається така важлива підструктура особистості, як її спрямованість, що є складною системою стійких життєвих потреб, мотивів, інтересів, схильностей, прагнень, стимулюючих переживань, морального світогляду тощо. Утворення підструктури спрямованості особистості є обов’язковою умовою моральної поведінки, яка регулюється узагальненими і стійкими моральними якостями характеру людини, що формується в процесі виховання і навчання.
Завдання педагогічних колективів це формування у особистості відповідних моральних цінностей, щоб забезпечити гуманне ставлення до суспільства та держави, виховувати національну свідомість, політичну культуру та культуру міжетнічних та інших соціальних відносин, що набуває особливої ваги у сучасному глобалізованому світі.

Література:

1. Муир Дебора. Насилие над детьми в киберпространстве /Дебора Муир/ Международная организация ЭКПАТ. – Бангкок, 2005. – 96 с.
2. Москаленко В.В. Социализация личности (философский аспект)/ В.В. Москаленко. – К.: Вища школа, 1988. – 198 с.
3. Конвенція Ради Європи про кіберзлочинність, 2001 р. [Електронний ре¬сурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_575
4. Рущенко І.П. Дитяча порнографія та небезпека спілкування дітей в Інтернеті/ І.Г.Рущенко, О.В.Швед/Методологія, теорія та практика соціоло-гічного аналізу сучасного суспільства : зб. наукових праць. -X.: Видавн.центр Харк. нац. ун-ту. ім. Каразіна, 2005-С.461-465.
5. Швед О.В. Противодействие сексуальной эксплуатации детей/ О.В.Швед/Центр помощи пострадавшим от насилия и торговли людьми. – Пермь, 2008. – 38 с.
6. Quayle Ethel. Lars Loot, Tink Palmer. Child Pornography and Sexual Exploitation of Children Online /Quayle Ethel/. – EC PAT International, 2008. – 117 p.
7. Regional overview on Child Sexual Abuse Images through the Use of Information and Communication Technologies in Belarus, Moldova, Russia and Ukraine/ ECPAT International, 2008.-95 p.

Посилання:

1. ГО «ЛаСтрада-Україна» www.la-strada.org.ua
2. Міжнародна організація ЕКПАТ www.ecpat.net
3. Верховна Рада України www.rada.gov.ua
4. Інтернет «гаряча лінія» з протидії дитячій порнографії www.internetbezpeka.org.ua
5. Портал з безпечного користування Інтернетом onlandia.org.ua
6.Представництво Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні www.unicef.org/ukraine.